Архіви КДБ: Як російський “опозиціонер” допомагав німецьким окупантам на Півдні України – Новини Миколаєва
Понеділок, 26 Вересня
Shadow

Архіви КДБ: Як російський “опозиціонер” допомагав німецьким окупантам на Півдні України

Архіви КДБ: Як російський "опозиціонер"…

У перші повоєнні роки співробітники УМДБ Миколаївської області провадили активну агентурно-оперативну роботу з розшуку офіційних співробітників та агентів “Абверштеле Південь України” (підрозділ Abwehr – німецької військової розвідки та контррозвідки, – ред.). Серед іншої агентурної інформації ними у 1947 році від агента “Аза” були отримані дані про співмешканку офіційного співробітника “Абверштеле Південь” Федора Громова – Євгенію Войтенко. Жінка мешкала у Болгарії, листувалася з матір’ю, яка залишалася у Миколаєві. В одному з листів написала, що Громов під час нелегального перетину кордону був заарештований у Румунії радянською контррозвідкою й під час цього назвався прізвищем Тодоров.

Співробітники УМДБ з’ясували, що у березні 1947 року Управлінням контррозвідки МДБ Південної Групи радянських військ у Бухаресті дійсно було заарештовано Тудора Тодорова – насправді 46-річного уродженця Києва Федора Громова. Заарештованого етапували до Миколаєва.

Спеціальне повідомлення начальнику Другого управління  МДБ СРСР у справі офіціального співробітника німецької розвідки й контррозвідки Федора Громова

Спеціальне повідомлення начальнику Другого (контррозвідувального) управління  МДБ СРСР у справі офіціального співробітника німецької розвідки й контррозвідки Федора Громова

Під час слідства стала відома доволі колоритна біографія арештанта. З радянською владою Громов розпочав боротьбу ще у 1919 році, коли приєднався до білогвардійської армії Антона Денікіна, пізніше воював у складі військ барона Петра Врангеля. У жовтні 1920-го емігрував з Криму до Галліполі у Туреччині. Звідти переїхав до Болгарії, мешкав у Софії до 1941 року.

Долучився до емігрантського білогвардійського руху, був активним у Російському загальновійськову союзі (РОВС). Працював з членством, з 1936 року читав лекції з тактики піхоти й військової розвідки на курсах перепідготовки членів РОВС.

Із початку радянсько-німецької війни перебував у лавах німецькій армії, у липні разом з іншими білогвардійцями-емігрантами (група з 16-18 осіб) виїхав до Бухаресту, де був зарахований до морської розвідувальної команди – “Маріне Айнзац-Командо”, яку очолював капітан флоту Ротт. Спершу Громов був агентом-інформатором, потім – штатним агентом-вербувальником, збирав розвідувальні дані про воєнно-морські споруди Чорноморського узбережжя – від агентури та допитуючи військовополонених.

Отримані від Громова дані про діяльність німецької розвідки

Отримані від Громова дані про діяльність німецької військово-морської розвідки. Її співробітники, слідуючи за німецькими військовими частинами, проводили ретельний огляд портових споруд, конструкторських бюро, допитували фахівців, які залишилися, вербували агентуру тощо 

Наприкінці серпня 1941-го група Громова прибула до Миколаєва, а вже у жовтні агент був переведений до “Абверштеле Південь України”. Тут із червня 1942 року обліковувався штатним резидентом. Завербував понад півсотні агентів, “спеціалізувався” на боротьбі з радянським підпіллям та прорадянськими партизанами. У березні 1944 року перейшов до розвідувальної команди НБО (підрозділ німецької військово-морської розвідки, – ред.), оскільки Миколаїв довелося залишити. Закінчення війни не на користь Німеччини примусило Громова осісти в Бухаресті, він перейшов на напівлегальне становище й змінив прізвище на Тодоров.

Детально розповівши на допитах про структуру й діяльність розвідувальних служб, де йому довелося служити, Громов також назвав прізвища 80 агентів “Абверштале Південь України” та “Маріне Айнзац-Командо”. Відповідно радянські органи держбезпеки почали відпрацьовувати інформацію від Громова на території Миколаївської та Херсонської областей, оскільки значна частина останньої перебувала під час німецько-радянської війни у складі Миколаївщини. Чекістам вдалося встановити особи сімох агентів. Троє були заарештовані. Серед них – комірник тресту столових й ресторанів Миколаєва 56-річний Володимир Зотіков, товарознавець ОСМУ-3 Миколаєва 58-річний Василь Іванов та зубний технік 4-ї поліклініки Херсона 55-річний Олександр Абрамович.

Ще четверо колишніх агентів відтепер перебували у розробці. Агентурна справа отримала назву “Закат”. За нею у Херсоні розроблялися 34-річний Микола Петренко, колишній комсомолець, студент місцевого сільськогосподарського інституту, 47-річний продавець Тимофій Савєнков та 77-річний охоронець контори рибінспекції Георгій Білодід.

Про них радянська спецслужба мала наступні дані. Петренко під час окупації видав відомих йому прорадянських підпільників, служив у німецькій армії, а до Херсона повернувся по репатріації з американської зони окупації Німеччини. Савєнкова підозрювали у тому, що він був утримувачем конспіративної квартири німецької розвідки, а Білодід активно співпрацював з нацистами.

Цю трійцю планувалося заарештувати. При чому Петренка чекісти хотіли взяти таємно, коли він відправиться у відрядження. Саме ж відрядження було “підставним”, спеціально злегендованим співробітниками МДБ.

На цих арештах та розробках колишніх агентів “Абверштеле Південь України” миколаївські чекісти зупинятися не збиралися. За власним визначенням, їх цікавило повне розкриття структури німецьких контррозвідувальних та розвідувальних органів, які діяли на Півдні України, зокрема – у Миколаївській області.



ВІД MY.UA


ВІД LUCKYADS


ВІД OBLIVKI


Від Giraff


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.